* * …

* * * Всякому городу нрав і права, Всяка імієт свой ум голова, Всякому серцю своя єсть любов, Всякому горлу свой єсть вкус каков. А мні одна только в світі дума, А мні одно только не йдет с ума. Петр для чинов угли панскії трет, Федька купец при аршині все лжет. Тот строїт дом свой на новий манір, Тот все в процентах: пожалуй, повір! А мні одна только в світі дума, А мні одно только не йдет с ума. Тот непрестанно стягаєт грунта, Сей іностранни заводит скота. Ті форміруют на ловлю собак, Сих шумить дом од гостей, как кабак, А мні одна только в світі дума, А мні одно только не йдет с ума. Строіт на свой тон юриста права, С диспут студента тріщить голова, Тих безпокоїт Венерин амур, Всякому голову мучит свой дур. А мні одна только в світі дума, Как би умерти мні не без ума. Тот панегірик сплітаєт со лжей, Лікар в подряд ставит мертвих людей, Сей образи жирових чтет тузов, Степка біжит, как на свадьбу, в позов. Смерте страшна! замашная косо! Ти не щадиш і царських волосов, Ти не глядиш, гді мужик, а гді цар — Все жереш так, как солому пожар. Кто ж на єя плюєт острую сталь? Тот, чия совість, как чистий хрусталь. 1760-і рр.