Історію України прийнято відраховувати з моменту створення Київської держави в 9 …

Історію України прийнято відраховувати з моменту створення Київської держави в 9 столітті. Після занепаду цього державного утворення і розпаду на дрібні князівства у 17 столітті утворюється Козацько-Гетьманська держава, яка проіснувала до кінця 18 століття, після чого, аж до 20 століття, незалежної української держави не існувало. Після революції 1917-го року в Україні позначився підйом національного руху, що оформився в «Третій Універсал» Центральної Ради 20 листопада 1917 року, який оголосив Українську Народну Республіку — УНР. В цьому Універсалі було оголошено про свободу слова, преси, віросповідання, зборів, страйків, скасування смертної кари і т.п. Після відмови українського уряду прийняти ультиматум більшовицької Ради Народних Комісарів, в якому вимагалося дозволити їм ввести свої війська в Україну, а також не пропускати на Дон білих офіцерів і козаків, почалася українсько-більшовицька війна. Військові успіхи більшовиків змусили керівництво УНР покликати на допомогу Німеччину. З середини лютого 1918 року почався наступ німецьких і українських військ на територію, захоплену більшовиками. До квітня вся Україна була звільнена від більшовицької окупації, однак, по факту опинилася в німецькій — Німеччина привела до влади збройним шляхом свого ставленика. За цим послідувала громадянська війна і низка інтервенцій завершилися в березні 1919 року в Києві, на Всеукраїнському з’їзді Рад прийняттям конституції “незалежної Української Радянської Соціалістичної Республіки». 28 грудня 1920 між УРСР і РСФСР було підписано «Робітничо-Селянський союзний договір про військове й господарське співробітництво», який закріпив залежність УРСР від РСФСР. Наступний шанс на незалежну українську державу представився лише наприкінці 20 століття, після розвалу СРСР. 24 серпня 1991 Верховна Рада Української РСР проголосила Україну незалежною, демократичною державою і винесла «Акт проголошення незалежності України» на підтвердження всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року.

Историю Украины принято отсчитывать с момента создания Киевского государства в 9 веке. После упадка этого государственного образования и сопутствовавшего ему распада на мелкие княжества в 17 веке образовывается Казацко-Гетманское государство, просуществовавшее до конца 18 века, после чего, вплоть до 20 века, независимого украинского государства не существовало. После революции 1917-го года в Украине обозначился подъем национального движения, оформившийся в «Третий Универсал» Центральной Рады 20 ноября 1917 года, объявивший Украинскую Народную Республику – УНР. В этом Универсале было объявлено о свободе слова, печати, вероисповедания, собраний, забастовок, отмене смертной казни и т.д. После отказа украинского правительства принять ультиматум большевистского Совета Народных Комиссаров, в котором требовалось позволить им ввести свои войска на Украину, а также не пропускать на Дон белых офицеров и казаков, началась украинско-большевистская война. Военные успехи большевиков вынудили руководство УНР призвать на помощь Германию. С середины февраля 1918 года началось наступление немецких и украинских войск на территорию, захваченную большевиками. К апрелю вся Украина была освобождена от большевистской оккупации, однако, по факту оказалась в германской – Германия привела к власти вооруженным путем своего ставленника. Последовавшая за этим гражданская война и череда интервенций завершились в марте 1919 года в Киеве, на Всеукраинском Съезде Советов принятием конституции «независимой Украинской Советской Социалистической Республики». 28 декабря 1920 года между УССР и РСФСР был подписан «Рабоче-Крестьянский союзный договор про военное и хозяйственное сотрудничество», который закрепил зависимость УССР от РСФСР. Следующий шанс на независимое украинское государство представился лишь в конце 20 века, после развала СССР. 24 августа 1991 г. Верховная Рада Украинской ССР провозгласила Украину независимым, демократическим государством и вынесла «Акт провозглашения независимости Украины» на подтверждение всеукраинским референдумом 1 декабря 1991 г.